Аліна Чубко: Як публікуватися в міжнародних рецензованих виданнях

опубліковано 11 квіт. 2016 р., 00:34 Назар Саюк   [ оновлено 15 квіт. 2016 р., 06:13 ]
Аліна Чубко, Головний спеціаліст відділу післядипломної та педагогічної освіти департаменту вищої освіти МОН України

Цього року Міністерство освіти і науки України затвердило новий порядок присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам. Однією з нових вимог, на заміну старій (публікації у ВАКівських виданнях) є вимога про наявність публікацій у періодичних виданнях, включених до наукометричних баз Scopus або Web of Science.


Для отримання вченого звання професора це має бути три публікації, для доцента – дві.
Ця вимога викликала багато спротиву в представників академічної спільноти. Насамперед тому, що наші науковці та викладачі ВНЗ переконані – за публікації треба обов’язково платити, а оскільки вони мають бути міжнародні, то платити багато. І мало хто знає, що це твердження є помилковим, що публікуватися можна абсолютно безкоштовно. Більше того, якщо за публікацію в закритому журналі (Тобто журналі, доступ до статей якого, на відміну від open access journals, платний – прим.авт.) вимагають заплатити, то, скоріше за все, це видання є недоброчесним.

Основна проблема в тому, що раніше ніхто навіть не намагався показати нашим науковцям правильний шлях до публікації. В університетах не вчать, як користуватися відповідними веб-сайтами із рейтингами журналів, як оформити роботу так, щоб вона відповідала вимогам журналу (і де шукати ці вимоги), що таке peer-review, як спілкуватися з редактором журналу тощо. Зрозуміло, що без цього знання публікація в міжнародному рецензованому видання спочатку здається чимось нереальним.

Щоб допомогти молодим українським науковцям та викладачам, які займаються дослідницькою діяльністю, розібратися в цих важливих речах, Міністерство запустило серію тренінгів «Як публікуватися в міжнародних рецензованих виданнях». Ідею проведення таких тренінгів підтримав Офіс програми імені Фулбрайта в Україні. Спікерами тренінгу стали американські дослідники-фулбрайтівці, які зараз працюють або проводять свої дослідження в Україні, але не тільки вони.

Ідея була в тому, щоб показати, що, попри складнощі, публікуватися та робити внесок у світову науку для українців – реально. Тому своїм досвідом ділилися також успішні українські науковці, які мають досвід таких публікацій. При чому у кожному місті (Київ, Харків, Львів) спікери були різні, це були працівники університетів та наукових установ цих міст. Ми хотіли також заохотити учасників у подальшому підтримувати контакти та консультуватися зі своїми колегами, які вже мають подібний досвід, адже часто учасники та тренери працюють в одній установі, але не спілкуються, не обмінюються знаннями.

Інший важливий елемент тренінгів – це обов’язкова лекція з академічного письма. Завдяки підтримці Посольства США, тренерами також стали викладачі академічної англійської мови зі Сполучених Штатів, які зараз працюють в університетах України. Особливу увагу вони приділяли питанню плагіату та правильного оформлення посилань у статтях. Адже часто автори вдаються до плагіату не навмисно, а через брак розуміння того, що є плагіатом, а що ні. Оскільки вимоги міжнародних рецензованих видань є набагато більш суворими, ніж ті, до яких звикли українські автори (в першу через те, що в університетах цьому питанню приділяється дуже мало уваги), це може стати перепоною до публікації. Для якісних іноземних журналів плагіат у роботі автоматично означає відмову. А плагіатом вважається не тільки копіювання тексту без вказівки авторства, а й неякісний перефраз, мікс запозичених виразів без виділення лапками і власних.

Усі матеріали тренінгів (відеозаписи спікерів, і їх презентації), а також інші корисні матеріали розміщені у відкритому доступі на сайті Міністерства.

Зокрема, багато корисних посилань для пошуку журналу для публікації в ньому, можна знайти впрезентації від фулбрайтівця Нейтана Пікетта.

А більше про види плагіату, як правильно посилатися на джерела та де шукати літературу – в матеріалах з академічного письма - 1, 2, 3.

Попереду ще багато роботи, як для Міністерства – для того щоб створити відповідні умови для українських науковців та викладачів, так і для самих дослідників, адже публікація праці в якісному міжнародному виданні дійсно потребує часу та зусиль. Але важливо усвідомлювати, що публікуватися треба в першу чергу не для того, щоб виконати нормативи, а для того, щоб нашу науку бачили та помічали у світі, адже нам є чим поділитися. 

Comments